| | |
| докі́нчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | докі́нчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | докі́нчуймо |
| 2 особа | докі́нчуй | докі́нчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | докі́нчуватиму | докі́нчуватимемо, докі́нчуватимем |
| 2 особа | докі́нчуватимеш | докі́нчуватимете |
| 3 особа | докі́нчуватиме | докі́нчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | докі́нчую | докі́нчуємо, докі́нчуєм |
| 2 особа | докі́нчуєш | докі́нчуєте |
| 3 особа | докі́нчує | докі́нчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| докі́нчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | докі́нчував | докі́нчували |
| жін. р. | докі́нчувала |
| сер. р. | докі́нчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| докі́нчувавши |
