| | |
| досві́дчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | досві́дчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | досві́дчуймо |
| 2 особа | досві́дчуй | досві́дчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | досві́дчуватиму | досві́дчуватимемо, досві́дчуватимем |
| 2 особа | досві́дчуватимеш | досві́дчуватимете |
| 3 особа | досві́дчуватиме | досві́дчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | досві́дчую | досві́дчуємо, досві́дчуєм |
| 2 особа | досві́дчуєш | досві́дчуєте |
| 3 особа | досві́дчує | досві́дчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| досві́дчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | досві́дчував | досві́дчували |
| жін. р. | досві́дчувала |
| сер. р. | досві́дчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| досві́дчувавши |
