| дотліва́ючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дотліва́ючий | дотліва́юча | дотліва́юче | дотліва́ючі |
| родовий | дотліва́ючого | дотліва́ючої | дотліва́ючого | дотліва́ючих |
| давальний | дотліва́ючому | дотліва́ючій | дотліва́ючому | дотліва́ючим |
| знахідний | дотліва́ючий | дотліва́ючу | дотліва́юче | дотліва́ючі |
| орудний | дотліва́ючим | дотліва́ючою | дотліва́ючим | дотліва́ючими |
| місцевий | на/у дотліва́ючому, дотліва́ючім | на/у дотліва́ючій | на/у дотліва́ючому, дотліва́ючім | на/у дотліва́ючих |