| | |
| дочува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дочува́тися, дочува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дочу́ваймося, дочу́ваймось |
| 2 особа | дочу́вайся, дочу́вайсь | дочу́вайтеся, дочу́вайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дочува́тимуся, дочува́тимусь | дочува́тимемося, дочува́тимемось, дочува́тимемся |
| 2 особа | дочува́тимешся | дочува́тиметеся, дочува́тиметесь |
| 3 особа | дочува́тиметься | дочува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дочу́ваюся, дочу́ваюсь | дочу́ваємося, дочу́ваємось, дочу́ваємся |
| 2 особа | дочу́ваєшся | дочу́ваєтеся, дочу́ваєтесь |
| 3 особа | дочу́вається | дочу́ваються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дочу́ваючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дочува́вся, дочува́всь | дочува́лися, дочува́лись |
| жін. р. | дочува́лася, дочува́лась |
| сер. р. | дочува́лося, дочува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дочува́вшись |
| | |
| [розм.] | | |
