| | |
| дочува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дочува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дочува́ймо |
| 2 особа | дочува́й | дочува́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дочува́тиму | дочува́тимемо, дочува́тимем |
| 2 особа | дочува́тимеш | дочува́тимете |
| 3 особа | дочува́тиме | дочува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дочува́ю | дочува́ємо, дочува́єм |
| 2 особа | дочува́єш | дочува́єте |
| 3 особа | дочува́є | дочува́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дочува́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дочува́в | дочува́ли |
| жін. р. | дочува́ла |
| сер. р. | дочува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дочува́вши |
