| | |
| дочу́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (прислухатися; дізнатися з розповідей) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дочу́тися, дочу́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дочу́ймося, дочу́ймось |
| 2 особа | дочу́йся, дочу́йсь | дочу́йтеся, дочу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дочу́юся, дочу́юсь | дочу́ємося, дочу́ємось, дочу́ємся |
| 2 особа | дочу́єшся | дочу́єтеся, дочу́єтесь |
| 3 особа | дочу́ється | дочу́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | дочу́вся, дочу́всь | дочу́лися, дочу́лись |
| жін.р. | дочу́лася, дочу́лась |
| сер.р. | дочу́лося, дочу́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дочу́вшись |
