| дочу́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | дочу́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дочу́ймо | |
| 2 особа | дочу́й | дочу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дочу́ю | дочу́ємо, дочу́єм |
| 2 особа | дочу́єш | дочу́єте |
| 3 особа | дочу́є | дочу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | дочу́в | дочу́ли |
| жін.р. | дочу́ла | |
| сер.р. | дочу́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дочу́вши | ||