| | |
| дрочи́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (перебувати в стані роздратування, гострого збудження; роздратовуватися, злитися; навмисне злити кого-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дрочи́тися, дрочи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дрочі́мося, дрочі́мось, дрочі́мся |
| 2 особа | дрочи́ся, дрочи́сь | дрочі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дрочи́тимуся, дрочи́тимусь | дрочи́тимемося, дрочи́тимемось, дрочи́тимемся |
| 2 особа | дрочи́тимешся | дрочи́тиметеся, дрочи́тиметесь |
| 3 особа | дрочи́тиметься | дрочи́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дрочу́ся, дрочу́сь | дро́чимося, дро́чимось, дро́чимся |
| 2 особа | дро́чишся | дро́читеся, дро́читесь |
| 3 особа | дро́читься | дро́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дро́чачись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дрочи́вся, дрочи́всь | дрочи́лися, дрочи́лись |
| жін. р. | дрочи́лася, дрочи́лась |
| сер. р. | дрочи́лося, дрочи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дрочи́вшись |
| | |
| [розм.] | | |
