| дубува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дубува́тий | дубува́та | дубува́те | дубува́ті |
| родовий | дубува́того | дубува́тої | дубува́того | дубува́тих |
| давальний | дубува́тому | дубува́тій | дубува́тому | дубува́тим |
| знахідний | дубува́тий, дубува́того | дубува́ту | дубува́те | дубува́ті, дубува́тих |
| орудний | дубува́тим | дубува́тою | дубува́тим | дубува́тими |
| місцевий | на/у дубува́тому, дубува́тім | на/у дубува́тій | на/у дубува́тому, дубува́тім | на/у дубува́тих |