| | |
| дубцюва́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дубцюва́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дубцю́ймо |
| 2 особа | дубцю́й | дубцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дубцюва́тиму | дубцюва́тимемо, дубцюва́тимем |
| 2 особа | дубцюва́тимеш | дубцюва́тимете |
| 3 особа | дубцюва́тиме | дубцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дубцю́ю | дубцю́ємо, дубцю́єм |
| 2 особа | дубцю́єш | дубцю́єте |
| 3 особа | дубцю́є | дубцю́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дубцю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дубцюва́в | дубцюва́ли |
| жін. р. | дубцюва́ла |
| сер. р. | дубцюва́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дубцюва́вши |
| | |
| [розм.] | | |
