| дуе́тний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дуе́тний | дуе́тна | дуе́тне | дуе́тні |
| родовий | дуе́тного | дуе́тної | дуе́тного | дуе́тних |
| давальний | дуе́тному | дуе́тній | дуе́тному | дуе́тним |
| знахідний | дуе́тний, дуе́тного | дуе́тну | дуе́тне | дуе́тні, дуе́тних |
| орудний | дуе́тним | дуе́тною | дуе́тним | дуе́тними |
| місцевий | на/у дуе́тному, дуе́тнім | на/у дуе́тній | на/у дуе́тному, дуе́тнім | на/у дуе́тних |