| | |
| ду́жати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ду́жати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ду́жаймо |
| 2 особа | ду́жай | ду́жайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ду́жатиму | ду́жатимемо, ду́жатимем |
| 2 особа | ду́жатимеш | ду́жатимете |
| 3 особа | ду́жатиме | ду́жатимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ду́жаю | ду́жаємо, ду́жаєм |
| 2 особа | ду́жаєш | ду́жаєте |
| 3 особа | ду́жає | ду́жають |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ду́жаючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ду́жав | ду́жали |
| жін. р. | ду́жала |
| сер. р. | ду́жало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ду́жавши |
| | |
| [діал.] | | |
