| дурникува́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | дурникува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дурнику́ймо | |
| 2 особа | дурнику́й | дурнику́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дурникува́тиму | дурникува́тимемо, дурникува́тимем |
| 2 особа | дурникува́тимеш | дурникува́тимете |
| 3 особа | дурникува́тиме | дурникува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дурнику́ю | дурнику́ємо, дурнику́єм |
| 2 особа | дурнику́єш | дурнику́єте |
| 3 особа | дурнику́є | дурнику́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| дурнику́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дурникува́в | дурникува́ли |
| жін. р. | дурникува́ла | |
| сер. р. | дурникува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дурникува́вши | ||