| | |
| ду́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ду́тися, ду́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дмі́мося, дмі́мось, дмі́мся, ду́ймося, ду́ймось |
| 2 особа | дми́ся, дмись, дуй́ся, дуйсь | дмі́ться, ду́йтеся, ду́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ду́тимуся, ду́тимусь | ду́тимемося, ду́тимемось, ду́тимемся |
| 2 особа | ду́тимешся | ду́тиметеся, ду́тиметесь |
| 3 особа | ду́тиметься | ду́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дму́ся, дмусь, дую́ся, ду́юсь | дмемо́ся, дмемо́сь, дме́мся, ду́ємося, ду́ємось, ду́ємся |
| 2 особа | дме́шся, ду́єшся | дмете́ся, дмете́сь, ду́єтеся, ду́єтесь |
| 3 особа | дме́ться, ду́ється | дму́ться, ду́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дмучи́сь, ду́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ду́вся, дувсь | ду́ли́ся, ду́ли́сь |
| жін. р. | ду́ла́ся, ду́ла́сь |
| сер. р. | ду́ло́ся, ду́ло́сь |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ду́вшись |
| | |
| [розм.] | | |
