| | |
| діво́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | діво́читися, діво́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | діво́чмося, діво́чмось |
| 2 особа | діво́чся | діво́чтеся, діво́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | діво́читимуся, діво́читимусь | діво́читимемося, діво́читимемось, діво́читимемся |
| 2 особа | діво́читимешся | діво́читиметеся, діво́читиметесь |
| 3 особа | діво́читиметься | діво́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | діво́чуся, діво́чусь | діво́чимося, діво́чимось, діво́чимся |
| 2 особа | діво́чишся | діво́читеся, діво́читесь |
| 3 особа | діво́читься | діво́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| діво́чачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | діво́чився, діво́чивсь | діво́чилися, діво́чились |
| жін. р. | діво́чилася, діво́чилась |
| сер. р. | діво́чилося, діво́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| діво́чившись |
| | |
| [розм.] | | |
