дідусі́в – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | дідусі́в | дідусе́ва | дідусе́ве | дідусе́ві |
родовий | дідусе́вого | дідусе́вої | дідусе́вого | дідусе́вих |
давальний | дідусе́вому | дідусе́вій | дідусе́вому | дідусе́вим |
знахідний | дідусі́в, дідусе́вого | дідусе́ву | дідусе́ве | дідусе́ві, дідусе́вих |
орудний | дідусе́вим | дідусе́вою | дідусе́вим | дідусе́вими |
місцевий | на/у дідусе́вому, дідусе́вім | на/у дідусе́вій | на/у дідусе́вому, дідусе́вім | на/у дідусе́вих |
[розм.] |