>
| етимологізо́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | етимологізо́ваний | етимологізо́вана | етимологізо́ване | етимологізо́вані |
| родовий | етимологізо́ваного | етимологізо́ваної | етимологізо́ваного | етимологізо́ваних |
| давальний | етимологізо́ваному | етимологізо́ваній | етимологізо́ваному | етимологізо́ваним |
| знахідний | етимологізо́ваний | етимологізо́вану | етимологізо́ване | етимологізо́вані |
| орудний | етимологізо́ваним | етимологізо́ваною | етимологізо́ваним | етимологізо́ваними |
| місцевий | на/в етимологізо́ваному, етимологізо́ванім | на/в етимологізо́ваній | на/в етимологізо́ваному, етимологізо́ванім | на/в етимологізо́ваних |