| | |
| жебра́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | жебра́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | жебра́чмо |
| 2 особа | жебра́ч | жебра́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | жебра́читиму | жебра́читимемо, жебра́читимем |
| 2 особа | жебра́читимеш | жебра́читимете |
| 3 особа | жебра́читиме | жебра́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | жебра́чу | жебра́чимо, жебра́чим |
| 2 особа | жебра́чиш | жебра́чите |
| 3 особа | жебра́чить | жебра́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| жебра́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | жебра́чив | жебра́чили |
| жін. р. | жебра́чила |
| сер. р. | жебра́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| жебра́чивши |
