| | | | |
| життєтво́рчий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | життєтво́рчий | життєтво́рча | життєтво́рче | життєтво́рчі |
| родовий | життєтво́рчого | життєтво́рчої | життєтво́рчого | життєтво́рчих |
| давальний | життєтво́рчому | життєтво́рчій | життєтво́рчому | життєтво́рчим |
| знахідний | життєтво́рчий, життєтво́рчого | життєтво́рчу | життєтво́рче | життєтво́рчі, життєтво́рчих |
| орудний | життєтво́рчим | життєтво́рчою | життєтво́рчим | життєтво́рчими |
| місцевий | на/у життєтво́рчому, життєтво́рчім | на/у життєтво́рчій | на/у життєтво́рчому, життєтво́рчім | на/у життєтво́рчих |
| | | | |
| [рідко] | | | | |
