жі́нчин – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | жі́нчин | жі́нчина | жі́нчине | жі́нчині |
родовий | жі́нчиного | жі́нчиної | жі́нчиного | жі́нчиних |
давальний | жі́нчиному | жі́нчиній | жі́нчиному | жі́нчиним |
знахідний | жі́нчин, жі́нчиного | жі́нчину | жі́нчине | жі́нчині, жі́нчиних |
орудний | жі́нчиним | жі́нчиною | жі́нчиним | жі́нчиними |
місцевий | на/у жі́нчиному, жі́нчинім | на/у жі́нчиній | на/у жі́нчиному, жі́нчинім | на/у жі́нчиних |