| заблуди́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | заблуди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заблуді́мо, заблуді́м | |
| 2 особа | заблуди́ | заблуді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заблуджу́ | заблу́димо, заблу́дим |
| 2 особа | заблу́диш | заблу́дите |
| 3 особа | заблу́дить | заблу́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заблуди́в | заблуди́ли |
| жін.р. | заблуди́ла | |
| сер.р. | заблуди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заблуди́вши | ||