| | |
| заборони́ти1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (не дозволити робити, здійснювати що-небудь; захистити від кого-, чого-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | заборони́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | забороні́мо, забороні́м |
| 2 особа | заборони́ | забороні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | забороню́ | заборо́нимо, заборо́ним |
| 2 особа | заборо́ниш | заборо́ните |
| 3 особа | заборо́нить | заборо́нять |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | заборони́в | заборони́ли |
| жін.р. | заборони́ла |
| сер.р. | заборони́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| заборо́нений |
| Безособова форма |
| заборо́нено |
| Дієприслівник |
| заборони́вши |
