| зажи́тий1 – прикметник | ||||
| (який загоївся) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зажи́тий | зажи́та | зажи́те | зажи́ті |
| родовий | зажи́того | зажи́тої | зажи́того | зажи́тих |
| давальний | зажи́тому | зажи́тій | зажи́тому | зажи́тим |
| знахідний | зажи́тий, зажи́того | зажи́ту | зажи́те | зажи́ті, зажи́тих |
| орудний | зажи́тим | зажи́тою | зажи́тим | зажи́тими |
| місцевий | на/у зажи́тому, зажи́тім | на/у зажи́тій | на/у зажи́тому, зажи́тім | на/у зажи́тих |
| [рідко] | ||||