| | |
| закомизи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (завередувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | закомизи́тися, закомизи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | закомизі́мося, закомизі́мось, закомизі́мся |
| 2 особа | закомизи́ся, закомизи́сь | закомизі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | закомижу́ся, закомижу́сь | закомизимо́ся, закомизимо́сь, закомизи́мся |
| 2 особа | закомизи́шся | закомизите́ся, закомизите́сь |
| 3 особа | закомизи́ться | закомизя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | закомизи́вся, закомизи́всь | закомизи́лися, закомизи́лись |
| жін.р. | закомизи́лася, закомизи́лась |
| сер.р. | закомизи́лося, закомизи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| закомизи́вшись |
