| | |
| зако́нюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зако́нюватися, зако́нюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | зако́нюватиметься | зако́нюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | зако́нюється | зако́нюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зако́нюючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зако́нювався, зако́нювавсь | зако́нювалися, зако́нювались |
| жін. р. | зако́нювалася, зако́нювалась |
| сер. р. | зако́нювалося, зако́нювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зако́нювавшись |
