| | |
| запира́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (замикатися; не зізнаватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | запира́тися, запира́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | запира́ймося, запира́ймось |
| 2 особа | запира́йся, запира́йсь | запира́йтеся, запира́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | запира́тимуся, запира́тимусь | запира́тимемося, запира́тимемось, запира́тимемся |
| 2 особа | запира́тимешся | запира́тиметеся, запира́тиметесь |
| 3 особа | запира́тиметься | запира́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | запира́юся, запира́юсь | запира́ємося, запира́ємось, запира́ємся |
| 2 особа | запира́єшся | запира́єтеся, запира́єтесь |
| 3 особа | запира́ється | запира́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| запира́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | запира́вся, запира́всь | запира́лися, запира́лись |
| жін. р. | запира́лася, запира́лась |
| сер. р. | запира́лося, запира́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| запира́вшись |
