| запира́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (замикатися; не зізнаватися) | ||
| Інфінітив | запира́тися, запира́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | запира́ймося, запира́ймось | |
| 2 особа | запира́йся, запира́йсь | запира́йтеся, запира́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | запира́тимуся, запира́тимусь | запира́тимемося, запира́тимемось, запира́тимемся |
| 2 особа | запира́тимешся | запира́тиметеся, запира́тиметесь |
| 3 особа | запира́тиметься | запира́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | запира́юся, запира́юсь | запира́ємося, запира́ємось, запира́ємся |
| 2 особа | запира́єшся | запира́єтеся, запира́єтесь |
| 3 особа | запира́ється | запира́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| запира́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | запира́вся, запира́всь | запира́лися, запира́лись |
| жін. р. | запира́лася, запира́лась | |
| сер. р. | запира́лося, запира́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| запира́вшись | ||