| | |
| запозива́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | запозива́тися, запозива́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | запозива́ймося, запозива́ймось |
| 2 особа | запозива́йся, запозива́йсь | запозива́йтеся, запозива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | запозива́тимуся, запозива́тимусь | запозива́тимемося, запозива́тимемось, запозива́тимемся |
| 2 особа | запозива́тимешся | запозива́тиметеся, запозива́тиметесь |
| 3 особа | запозива́тиметься | запозива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | запозива́юся, запозива́юсь | запозива́ємося, запозива́ємось, запозива́ємся |
| 2 особа | запозива́єшся | запозива́єтеся, запозива́єтесь |
| 3 особа | запозива́ється | запозива́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| запозива́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | запозива́вся, запозива́всь | запозива́лися, запозива́лись |
| жін. р. | запозива́лася, запозива́лась |
| сер. р. | запозива́лося, запозива́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| запозива́вшись |
