| запоряди́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (розпоряджатися) | ||
| Інфінітив | запоряди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | запоряді́мо, запоряді́м | |
| 2 особа | запоряди́ | запоряді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | запоряджу́ | запорядимо́, запоряди́м |
| 2 особа | запоряди́ш | запорядите́ |
| 3 особа | запоряди́ть | запорядя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | запоряди́в | запоряди́ли |
| жін.р. | запоряди́ла | |
| сер.р. | запоряди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| запоряди́вши | ||