| запра́влений1 – дієприкметник | ||||
| (від: заправляти – засовувати кінці) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | запра́влений | запра́влена | запра́влене | запра́влені |
| родовий | запра́вленого | запра́вленої | запра́вленого | запра́влених |
| давальний | запра́вленому | запра́вленій | запра́вленому | запра́вленим |
| знахідний | запра́влений | запра́влену | запра́влене | запра́влені |
| орудний | запра́вленим | запра́вленою | запра́вленим | запра́вленими |
| місцевий | на/у запра́вленому, запра́вленім | на/у запра́вленій | на/у запра́вленому, запра́вленім | на/у запра́влених |