| застига́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (твердіти; холонути; зупинятися) | ||
| Інфінітив | застига́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | застига́ймо | |
| 2 особа | застига́й | застига́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | застига́тиму | застига́тимемо, застига́тимем |
| 2 особа | застига́тимеш | застига́тимете |
| 3 особа | застига́тиме | застига́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | застига́ю | застига́ємо, застига́єм |
| 2 особа | застига́єш | застига́єте |
| 3 особа | застига́є | застига́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| застига́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | застига́в | застига́ли |
| жін. р. | застига́ла | |
| сер. р. | застига́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| застига́вши | ||