| | |
| застига́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (твердіти; холонути; зупинятися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | застига́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | застига́ймо |
| 2 особа | застига́й | застига́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | застига́тиму | застига́тимемо, застига́тимем |
| 2 особа | застига́тимеш | застига́тимете |
| 3 особа | застига́тиме | застига́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | застига́ю | застига́ємо, застига́єм |
| 2 особа | застига́єш | застига́єте |
| 3 особа | застига́є | застига́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| застига́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | застига́в | застига́ли |
| жін. р. | застига́ла |
| сер. р. | застига́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| застига́вши |
