| затверді́лий1 – дієприкметник | ||||
| (який затвердів) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | затверді́лий | затверді́ла | затверді́ле | затверді́лі |
| родовий | затверді́лого | затверді́лої | затверді́лого | затверді́лих |
| давальний | затверді́лому | затверді́лій | затверді́лому | затверді́лим |
| знахідний | затверді́лий | затверді́лу | затверді́ле | затверді́лі |
| орудний | затверді́лим | затверді́лою | затверді́лим | затверді́лими |
| місцевий | на/у затверді́лому, затверді́лім | на/у затверді́лій | на/у затверді́лому, затверді́лім | на/у затверді́лих |