| зау́чений1 – дієприкметник | ||||
| (засвоєний; удаваний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зау́чений | зау́чена | зау́чене | зау́чені |
| родовий | зау́ченого | зау́ченої | зау́ченого | зау́чених |
| давальний | зау́ченому | зау́ченій | зау́ченому | зау́ченим |
| знахідний | зау́чений | зау́чену | зау́чене | зау́чені |
| орудний | зау́ченим | зау́ченою | зау́ченим | зау́ченими |
| місцевий | на/у зау́ченому, зау́ченім | на/у зау́ченій | на/у зау́ченому, зау́ченім | на/у зау́чених |