| звягли́вий – прикметник | ||||
| (схильний до сварки) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | звягли́вий | звягли́ва | звягли́ве | звягли́ві |
| родовий | звягли́вого | звягли́вої | звягли́вого | звягли́вих |
| давальний | звягли́вому | звягли́вій | звягли́вому | звягли́вим |
| знахідний | звягли́вий, звягли́вого | звягли́ву | звягли́ве | звягли́ві, звягли́вих |
| орудний | звягли́вим | звягли́вою | звягли́вим | звягли́вими |
| місцевий | на/у звягли́вому, звягли́вім | на/у звягли́вій | на/у звягли́вому, звягли́вім | на/у звягли́вих |
| [діал.] | ||||