| звільни́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (дати волю; очистити від чогось небажаного; зробити вільним, незайнятим) | ||
| Інфінітив | звільни́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | звільні́мо, звільні́м | |
| 2 особа | звільни́ | звільні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | звільню́ | зві́льнимо, зві́льним |
| 2 особа | зві́льниш | зві́льните |
| 3 особа | зві́льнить | зві́льнять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | звільни́в | звільни́ли |
| жін.р. | звільни́ла | |
| сер.р. | звільни́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зві́льнений | ||
| Безособова форма | ||
| зві́льнено | ||
| Дієприслівник | ||
| звільни́вши | ||