| | |
| зві́ритися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (довіритися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зві́ритися, зві́ритись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зві́рмося, зві́рмось |
| 2 особа | зві́рся | зві́ртеся, зві́ртесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зві́рюся, зві́рюсь | зві́римося, зві́римось, зві́римся |
| 2 особа | зві́ришся | зві́ритеся, зві́ритесь |
| 3 особа | зві́риться | зві́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | зві́рився, зві́ривсь | зві́рилися, зві́рились |
| жін.р. | зві́рилася, зві́рилась |
| сер.р. | зві́рилося, зві́рилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зві́рившись |
