| зві́рити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розказати відверто; довірити) | ||
| Інфінітив | зві́рити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зві́рмо | |
| 2 особа | звір | зві́рте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зві́рю | зві́римо, зві́рим |
| 2 особа | зві́риш | зві́рите |
| 3 особа | зві́рить | зві́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зві́рив | зві́рили |
| жін.р. | зві́рила | |
| сер.р. | зві́рило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зві́рений | ||
| Безособова форма | ||
| зві́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| зві́ривши | ||