| | |
| зві́рчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зві́рчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зві́рчуймо |
| 2 особа | зві́рчуй | зві́рчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зві́рчуватиму | зві́рчуватимемо, зві́рчуватимем |
| 2 особа | зві́рчуватимеш | зві́рчуватимете |
| 3 особа | зві́рчуватиме | зві́рчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зві́рчую | зві́рчуємо, зві́рчуєм |
| 2 особа | зві́рчуєш | зві́рчуєте |
| 3 особа | зві́рчує | зві́рчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зві́рчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зві́рчував | зві́рчували |
| жін. р. | зві́рчувала |
| сер. р. | зві́рчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| зві́рчуваний |
| Безособова форма |
| зві́рчувано |
| Дієприслівник |
| зві́рчувавши |
