| | |
| згу́куватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | згу́куватися, згу́куватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | згу́куймося, згу́куймось |
| 2 особа | згу́куйся, згу́куйсь | згу́куйтеся, згу́куйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згу́куватимуся, згу́куватимусь | згу́куватимемося, згу́куватимемось, згу́куватимемся |
| 2 особа | згу́куватимешся | згу́куватиметеся, згу́куватиметесь |
| 3 особа | згу́куватиметься | згу́куватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згу́куюся, згу́куюсь | згу́куємося, згу́куємось, згу́куємся |
| 2 особа | згу́куєшся | згу́куєтеся, згу́куєтесь |
| 3 особа | згу́кується | згу́куються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| згу́куючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | згу́кувався, згу́кувавсь | згу́кувалися, згу́кувались |
| жін. р. | згу́кувалася, згу́кувалась |
| сер. р. | згу́кувалося, згу́кувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| згу́кувавшись |
