| | |
| згуча́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (звучати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | згуча́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | згучі́мо, згучі́м |
| 2 особа | згучи́ | згучі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згуча́тиму | згуча́тимемо, згуча́тимем |
| 2 особа | згуча́тимеш | згуча́тимете |
| 3 особа | згуча́тиме | згуча́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згучу́ | згучимо́, згучи́м |
| 2 особа | згучи́ш | згучите́ |
| 3 особа | згучи́ть | згуча́ть |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| згучучи́ |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | згуча́в | згуча́ли |
| жін. р. | згуча́ла |
| сер. р. | згуча́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| згуча́вши |
