| | |
| зловчи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зловчи́тися, зловчи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зловчі́мося, зловчі́мось, зловчі́мся |
| 2 особа | зловчи́ся, зловчи́сь | зловчі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зловчу́ся, зловчу́сь | зловчимо́ся, зловчимо́сь, зловчи́мся |
| 2 особа | зловчи́шся | зловчите́ся, зловчите́сь |
| 3 особа | зловчи́ться | зловча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | зловчи́вся, зловчи́всь | зловчи́лися, зловчи́лись |
| жін.р. | зловчи́лася, зловчи́лась |
| сер.р. | зловчи́лося, зловчи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зловчи́вшись |
