| злютува́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (скріпитися; з’єднатися) | ||
| Інфінітив | злютува́тися, злютува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | злюту́ється | злюту́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | злютува́вся, злютува́всь | злютува́лися, злютува́лись |
| жін.р. | злютува́лася, злютува́лась | |
| сер.р. | злютува́лося, злютува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| злютува́вшись | ||