| | |
| зна́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (числитися; бути в наявності) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зна́читися, зна́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зна́чмося, зна́чмось |
| 2 особа | зна́чся | зна́чтеся, зна́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зна́читимуся, зна́читимусь | зна́читимемося, зна́читимемось, зна́читимемся |
| 2 особа | зна́читимешся | зна́читиметеся, зна́читиметесь |
| 3 особа | зна́читиметься | зна́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зна́чуся, зна́чусь | зна́чимося, зна́чимось, зна́чимся |
| 2 особа | зна́чишся | зна́читеся, зна́читесь |
| 3 особа | зна́читься | зна́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зна́чачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зна́чився, зна́чивсь | зна́чилися, зна́чились |
| жін. р. | зна́чилася, зна́чилась |
| сер. р. | зна́чилося, зна́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зна́чившись |
