| | |
| зоба́читися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (побачитися, мати зустріч з ким-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зоба́читися, зоба́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зоба́чмося, зоба́чмось |
| 2 особа | зоба́чся | зоба́чтеся, зоба́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зоба́чуся, зоба́чусь | зоба́чимося, зоба́чимось, зоба́чимся |
| 2 особа | зоба́чишся | зоба́читеся, зоба́читесь |
| 3 особа | зоба́читься | зоба́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | зоба́чився, зоба́чивсь | зоба́чилися, зоба́чились |
| жін.р. | зоба́чилася, зоба́чилась |
| сер.р. | зоба́чилося, зоба́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зоба́чившись |
