| | |
| зубо́житися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зубо́житися, зубо́житись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зубо́жмося, зубо́жмось |
| 2 особа | зубо́жся | зубо́жтеся, зубо́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зубо́жуся, зубо́жусь | зубо́жимося, зубо́жимось, зубо́жимся |
| 2 особа | зубо́жишся | зубо́житеся, зубо́житесь |
| 3 особа | зубо́житься | зубо́жаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | зубо́жився, зубо́живсь | зубо́жилися, зубо́жились |
| жін.р. | зубо́жилася, зубо́жилась |
| сер.р. | зубо́жилося, зубо́жилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зубо́жившись |
| | |
| [рідко] | | |
