з’єдно́чення – іменник середнього роду | ||
відмінок | однина | множина |
називний | з’єдно́чення | |
родовий | з’єдно́чення | |
давальний | з’єдно́ченню | |
знахідний | з’єдно́чення | |
орудний | з’єдно́ченням | |
місцевий | на/у з’єдно́ченні, з’єдно́ченню | |
кличний | з’єдно́чення* |