| з’єдно́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | з’єдно́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | з’єдно́чімо, з’єдно́чім | |
| 2 особа | з’єдно́чи | з’єдно́чіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | з’єдно́чу | з’єдно́чимо, з’єдно́чим |
| 2 особа | з’єдно́чиш | з’єдно́чите |
| 3 особа | з’єдно́чить | з’єдно́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | з’єдно́чив | з’єдно́чили |
| жін.р. | з’єдно́чила | |
| сер.р. | з’єдно́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| з’єдно́чений | ||
| Безособова форма | ||
| з’єдно́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| з’єдно́чивши | ||