з’є́днувач – іменник чоловічого роду | ||
(пристрій) | ||
відмінок | однина | множина |
називний | з’є́днувач | з’є́днувачі |
родовий | з’є́днувача | з’є́днувачів |
давальний | з’є́днувачу, з’є́днувачеві | з’є́днувачам |
знахідний | з’є́днувач | з’є́днувачі |
орудний | з’є́днувачем | з’є́днувачами |
місцевий | на/у з’є́днувачі, з’є́днувачу | на/у з’є́днувачах |
кличний | з’є́днувачу* | з’є́днувачі* |