| зім’я́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зім’я́тий | зім’я́та | зім’я́те | зім’я́ті |
| родовий | зім’я́того | зім’я́тої | зім’я́того | зім’я́тих |
| давальний | зім’я́тому | зім’я́тій | зім’я́тому | зім’я́тим |
| знахідний | зім’я́тий, зім’я́того | зім’я́ту | зім’я́те | зім’я́ті, зім’я́тих |
| орудний | зім’я́тим | зім’я́тою | зім’я́тим | зім’я́тими |
| місцевий | на/у зім’я́тому, зім’я́тім | на/у зім’я́тій | на/у зім’я́тому, зім’я́тім | на/у зім’я́тих |