| каракулівни́цтво – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | каракулівни́цтво | |
| родовий | каракулівни́цтва | |
| давальний | каракулівни́цтву | |
| знахідний | каракулівни́цтво | |
| орудний | каракулівни́цтвом | |
| місцевий | на/у каракулівни́цтві | |
| кличний | каракулівни́цтво* |